A. Як виховати успішних дітей
1. Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.
2. Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).
3. Дослідження свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, в яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.
4. Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.
5. Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.
6. Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.
7. Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.
8. Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність – навчити цього. Це не означає відкривати шафу і казати: обирай, що одягнути. Адже дитина може взимку обрати футболку. Дайте натомість вибрати серед трьох речей, які підходять до погоди і місця, в яке йде дитина.
9. Якщо дитина не хоче робити вибір, або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання – навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають, – справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.
10. Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.
11. Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови.
Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру.
12. Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.
13. Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже – полегшує вивчення мов.
14. Не знаю, чому “нудно” стало поганим словом. Нудьгувати – добре, це дає час подумати.
15. Коли діти роблять щось добре – хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли – недоречна.
16. Допомагайте дітям формувати образ здорової людини. Зараз дівчатка думають, що повинні мати ідеальну шкіру, пишні губи, бути дуже худими. Пам’ятайте, що стандарти краси постійно змінюються.
17. Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя – знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.
18. Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми – це вплине на її власну здатність будувати стосунки.
19. Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час – наприклад, обід.
20. Допомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі – діліться з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.
2. Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).
3. Дослідження свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, в яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.
4. Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.
5. Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.
6. Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.
7. Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.
8. Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність – навчити цього. Це не означає відкривати шафу і казати: обирай, що одягнути. Адже дитина може взимку обрати футболку. Дайте натомість вибрати серед трьох речей, які підходять до погоди і місця, в яке йде дитина.
9. Якщо дитина не хоче робити вибір, або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання – навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають, – справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.
10. Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.
11. Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови.
Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру.
12. Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.
13. Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже – полегшує вивчення мов.
14. Не знаю, чому “нудно” стало поганим словом. Нудьгувати – добре, це дає час подумати.
15. Коли діти роблять щось добре – хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли – недоречна.
16. Допомагайте дітям формувати образ здорової людини. Зараз дівчатка думають, що повинні мати ідеальну шкіру, пишні губи, бути дуже худими. Пам’ятайте, що стандарти краси постійно змінюються.
17. Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя – знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.
18. Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми – це вплине на її власну здатність будувати стосунки.
19. Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час – наприклад, обід.
20. Допомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі – діліться з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.
B. Як оцінити шкільні успіхи дітей
Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два,... десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні "успіхи"."Постійте в черевиках" своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може... допомогти розібратися у складній теоремі, а може... Пам'ятайте, що спілкування в люті, роздратуванні - все одно що включити в автомобілі "газ" і натиснути на гальма.
Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, ж нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її - вона вчиться, але стає зубрилкою й не навидить учіння, школу, а може й ...вас.
Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає Ш бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?..вони вас засмучують...та й годі.
Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка - достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5: один недолік. Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один - той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6: вибирайте найголовніше. Порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найзначущіх для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, і переказу.
Правило 7 - головне: хваліть - виконавця, критикуйте - виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати , що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку особистості від оцінки її роботи.
Правило 8 - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана.
Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки із своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, якого нема за що похвалити.
Правило 10: визначне в морі помилок острівок успіху, на якому зможе втриматися, вкорінюватися дитяча віра в себе і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю слід досить індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.
Правило 11: ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, і вона спробує її досягти. Не спокушайте дитину метою, якої неможливо досягти.
Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою (хобі), дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не зовсім запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні. Щоб усі правила виявилися ефективними, необхідно їх об'єднати: дитина має бути не обєктом, а співучасником своєї оцінки. її слід навчати самостійно оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати - необхідний компонент уміння вчитися, головного засобу подолання труднощів у навчанні.
Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, ж нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її - вона вчиться, але стає зубрилкою й не навидить учіння, школу, а може й ...вас.
Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає Ш бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?..вони вас засмучують...та й годі.
Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка - достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5: один недолік. Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один - той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6: вибирайте найголовніше. Порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найзначущіх для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, і переказу.
Правило 7 - головне: хваліть - виконавця, критикуйте - виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати , що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку особистості від оцінки її роботи.
Правило 8 - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана.
Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки із своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, якого нема за що похвалити.
Правило 10: визначне в морі помилок острівок успіху, на якому зможе втриматися, вкорінюватися дитяча віра в себе і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю слід досить індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.
Правило 11: ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, і вона спробує її досягти. Не спокушайте дитину метою, якої неможливо досягти.
Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою (хобі), дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не зовсім запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні. Щоб усі правила виявилися ефективними, необхідно їх об'єднати: дитина має бути не обєктом, а співучасником своєї оцінки. її слід навчати самостійно оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати - необхідний компонент уміння вчитися, головного засобу подолання труднощів у навчанні.
C. Як не "підірвати" здоров'я дитини у школі
1. Дитина має бути зручно одягнена. Навіть якщо шкільна форма є обов'язковою, вона повинна бути зручною. У ній дитина повинна вільно дихати, бігати, падати, і при цьому, не сильно бруднити і м'яти одяг. У дитини повинна бути можливість одягнутися тепліше вранці, і згодом зняти піджак або лонгслів, і залишитися в зручному одязі. Вибирайте одяг для дитини з натуральних тканин, адже у вересні, частіше за все, тепло.
2. Дітям потрібно мати з собою їжу. Навіть якщо дитину годують у їдальні, у неї все одно повинна бути можливість перекусити, особливо актуально це для учнів молодших класів. Коли дитина голодна - її мозок не може нормально працювати. На перерві діти повинні їсти не чіпси і шоколадки, і не булочку з їдальні, а повноцінну їжу. Рішенням може бути контейнер з нарізаними яблуками, морквою, горіхами, сиром, фалафелем. Добре мати банани, несолодкий йогурт, сухофрукти, пастилу. Контейнери з їжею готуйте напередодні і зберігайте їх у холодильнику. Якщо дитина приносить "тормозок" додому, запитайте в чому причина.
3. Не забувайте про воду. Не молоко або сік в їдальні, не солодкі газовані напої, а вода, коли є відчуття спраги. Спека, хвилювання, розмови і уроки фізкультури призводять до посиленої втрати вологи організмом. Зневоднення у дітей проявляється у вигляді дратівливості і незмогою зосередитися. Саме тому варто подбати, щоб у класах була питна вода. Крім того, якщо діти будуть пити солодкі напої, у них псуються зуби.
4. Жуйку жувати можна. Дослідження показують, що жування жуйки без цукру допомагає зосередитися, і запобігає карієсу, тому підтримує слиновиділення, а отже - мінералізацію зубів, а також перешкоджає утворенню зубного каменю і нейтралізує кислоту.
5. Дітям треба бути активними. Зазвичай дітям забороняють бігати в коридорах та по школі, забуваючи, що фізична активність дуже важлива. З 5 до 17 років кожен день дитина повинна робити фізичні вправи.
6. Фізкультура має бути улюбленим предметом. Фізкультура повинна підтримувати здоров'я і тренувати, а не викликати ненависть, бажання "відкосити", створювати приводи для буллінга або суперництва. У залі фізкультури повинна бути можливість провітрити і поставити музику.
7. Школа має заохочувати приїздити на велосипеді чи самокаті. Тобто мати паркування для дитячого транспорту, обмеження для паркування авто на тротуарі, брати участь у розробці велоінфраструктури в місті або селі. Брати участь не шляхом збору коштів з батьків, а шляхом громадської активності.
8. Школи мають бути безбар’єрними та інклюзивними. І діти, і їхні батьки, чи молодші брати і сестри можуть бути у візочку: інвалідному чи дитячому. Інклюзивність потрібна не лише дітям з інвалідністю, а й всім відвідувачам школи.
9. Туалети повинні відповідати санітарним нормам. Для початку в шкільних туалетах повинні бути встановлені кабінки, а не ряд унітазів.Діти повинні відчувати себе в безпеці і мати всі можливості для гігієни. Мити руки з милом слід заохочувати постійно, тому що через руки передаються вірус грипу, аденовірус, вірус гепатиту А, сальмонели.
10. Зробіть дітям необхідні щеплення. Це єдиний надійний спосіб захистити їх від небезпечних хвороб і убезпечити інших школярів, які з певних причин не можуть бути вакциновані. А також - це внесок у формування колективного імунітету та захист від епідемій.
2. Дітям потрібно мати з собою їжу. Навіть якщо дитину годують у їдальні, у неї все одно повинна бути можливість перекусити, особливо актуально це для учнів молодших класів. Коли дитина голодна - її мозок не може нормально працювати. На перерві діти повинні їсти не чіпси і шоколадки, і не булочку з їдальні, а повноцінну їжу. Рішенням може бути контейнер з нарізаними яблуками, морквою, горіхами, сиром, фалафелем. Добре мати банани, несолодкий йогурт, сухофрукти, пастилу. Контейнери з їжею готуйте напередодні і зберігайте їх у холодильнику. Якщо дитина приносить "тормозок" додому, запитайте в чому причина.
3. Не забувайте про воду. Не молоко або сік в їдальні, не солодкі газовані напої, а вода, коли є відчуття спраги. Спека, хвилювання, розмови і уроки фізкультури призводять до посиленої втрати вологи організмом. Зневоднення у дітей проявляється у вигляді дратівливості і незмогою зосередитися. Саме тому варто подбати, щоб у класах була питна вода. Крім того, якщо діти будуть пити солодкі напої, у них псуються зуби.
4. Жуйку жувати можна. Дослідження показують, що жування жуйки без цукру допомагає зосередитися, і запобігає карієсу, тому підтримує слиновиділення, а отже - мінералізацію зубів, а також перешкоджає утворенню зубного каменю і нейтралізує кислоту.
5. Дітям треба бути активними. Зазвичай дітям забороняють бігати в коридорах та по школі, забуваючи, що фізична активність дуже важлива. З 5 до 17 років кожен день дитина повинна робити фізичні вправи.
6. Фізкультура має бути улюбленим предметом. Фізкультура повинна підтримувати здоров'я і тренувати, а не викликати ненависть, бажання "відкосити", створювати приводи для буллінга або суперництва. У залі фізкультури повинна бути можливість провітрити і поставити музику.
7. Школа має заохочувати приїздити на велосипеді чи самокаті. Тобто мати паркування для дитячого транспорту, обмеження для паркування авто на тротуарі, брати участь у розробці велоінфраструктури в місті або селі. Брати участь не шляхом збору коштів з батьків, а шляхом громадської активності.
8. Школи мають бути безбар’єрними та інклюзивними. І діти, і їхні батьки, чи молодші брати і сестри можуть бути у візочку: інвалідному чи дитячому. Інклюзивність потрібна не лише дітям з інвалідністю, а й всім відвідувачам школи.
9. Туалети повинні відповідати санітарним нормам. Для початку в шкільних туалетах повинні бути встановлені кабінки, а не ряд унітазів.Діти повинні відчувати себе в безпеці і мати всі можливості для гігієни. Мити руки з милом слід заохочувати постійно, тому що через руки передаються вірус грипу, аденовірус, вірус гепатиту А, сальмонели.
10. Зробіть дітям необхідні щеплення. Це єдиний надійний спосіб захистити їх від небезпечних хвороб і убезпечити інших школярів, які з певних причин не можуть бути вакциновані. А також - це внесок у формування колективного імунітету та захист від епідемій.
D. Як налаштувати дітей на навчання
1. Слухайте своїх дітей. Будьте доступними. Якщо діти мають запитання про школу, чи про її початок, або щось захопливе трапилось впродовж дня, батькам треба виділити час і послухати, що син чи донька хоче розповісти. Коли діти діляться захопливими враженнями, це допомагає їм подолати “легкі” турботи. Не лише слухайте, але й налаштуйтесь на те, що кажуть ваші діти. Емоційно батьки є безпечним місцем для дитини, щоб пережити емоції і навчитись правильно їх висловлювати.
2. Уточнюйте. Окрім того, щоб просто слухати, заглиблюйтесь у деталі того, що каже дитина.
3. Уточніть. Це важливо для того, щоб батьки могли зрозуміти разом зі своїми дітьми, що саме їх турбує. Коли батьки знають, в чому конкретно річ – друзі, однокласники, новий вчитель – можуть допомогти вирішити проблему.
4. Дозвольте дітям бути експертами. Діти можуть почуватись краще, коли ви питаєте їх щось на кшлалт: “А що це може бути?”, каже психолог Елеонор Макі. “Дозвольте їм генерувати рішення, – пояснює психолог. – Запитуйте їх, що може їм допомогти почуватись краще в інших страшних ситуаціях”. Батьки також можуть допомогти їм у цьому через рольові ігри. Або запропонувати стратегії, які вони можуть застосовувати у випадках, які змушують хвилюватися.
5. Створіть позитивні очікування. Поговоріть з дитиною про речі у школі, на які вона чекає з нетерпінням. Пригадайте минулий досвід, яким ваш учень насолоджувався. Добрими прикладами є друзі чи різні шкільні поїздки.
6. Говоріть з дитиною про її минулі тріумфи. Перед школою багато дітей нервуються і хвилюються. Тому нагадайте їм про їхні власні успіхи, які можуть допомогти подолати страх. Наприклад: “Пам’ятаєш, минулого року ти теж так хвилювався? Ти ж подолав це”. Переконайте дітей, що у них є все для того, щоб подолати виклики, адже їм вдалося перемогти свої страхи раніше.
7. Поговоріть з вчителем. Педагоги проводять багато часу, намагаючись зрозуміти кожну дитину. Можливо, ваша дитина боїться відповідати перед усім класом. Скажіть педагогу про це. Він може використати цю інформацію, щоб допомогти дитині: поділити клас на міні-групи для відповідей, або придумати щось інше. Батьки також можуть сказати дітям, що говорили з вчителем. Таким чином, посилаючи їм сигнал, що дорослі на їхньому боці.
8. Підготуйте дитину до рутини заздалегідь. Знайдіть і почистіть рюкзак, ланч-бокс, папки та інше приладдя. Залучіть дитину до процесу планування: що їй потрібно, що вона хоче, що може зробити самостійно. Це дає дитині відчуття контролю над ситуацією. Потрібно також налагодити розпорядок дня: вставати і лягати спати раніше. І не забувайте перед приготуваннями до сну вимикати усі гаджети.
9. Зробіть “пробну вилазку”. Щоб заспокоїти дитину, прогуляйтесь з нею декілька разів дорогою до школи. Особливо це стосується учнів, які перейшли в нову школу та першачків. Дозвольте дитині призвичаїтись до шкільного маршруту. Прогулюватись до школи потрібно не один раз. Один може викликати ще більшу тривожність. Хай ці прогулянки пройдуть під лозунгом: “Скажи “Привіт” школі знову”.
10. Підтримуйте у дитини соціальні зв’язки. Коли діти зав’язують соціальні зв’язки з іншими школярами, з якими вони навчатимуться, це допоможе їм на початку шкільного року. У багатьох дітей з’являється тривожність саме через друзів: “Хто буде у моєму класі? З ким я сидітиму разом за обідом? З ким ітиму/їхатиму разом до школи?”.
11. Не ігноруйте важливість одягу. Батьки можуть навіть не замислюватись, наскільки одяг є важливим у перші дні навчання. Особливо це може мати значення для школярів середнього та старшого віку.
12. Розслабляйтесь після школи. Дайте дітям перерву після школи. 5-10 хвилин достатньо. Їм це потрібно після активної метушні. Спробуйте розслабитись разом з ними. Декілька хвилин тиші або легкої розмови можуть бути помічними для всієї родини.
13. Наберіться терпіння: тривога зникає з часом. Не кожен може пристосуватись до нового середовища за один день. Будьте терплячими. Кожен день приносить нові виклики. Особливо це стосується старших школярів, які починають вивчати нові предмети, працюють з багатьма різними вчителями. Нормальний термін адаптації – тиждень-два.
14. Пам’ятайте: у батьків теж може бути тривожність. Батькам важливо усвідомити, що у школі працюють професіонали, які займаються з дітьми постійно. Пам’ятайте, що діти схильні переймати сигнали батьків, тому важливо переконатись у тому, що вам також комфортно.
15. Звертайте увагу на ненормальні сигнали. Є декілька ознак того, що вашій дитині потрібна додаткова допомога. Якщо ви бачите, що дитина пересилює себе, щоб іти до школи, або у неї підвищена тривожність вночі. Ще одна ознака: якщо дитина відмовляється виконувати речі, які зазвичай робить, або їй важко робити те, що раніше давалось легко. Можливо, річ у тому, що дитину цькують у школі. Або дитина дійсно настільки перевантажена, що їй потрібна допомога психолога.
2. Уточнюйте. Окрім того, щоб просто слухати, заглиблюйтесь у деталі того, що каже дитина.
3. Уточніть. Це важливо для того, щоб батьки могли зрозуміти разом зі своїми дітьми, що саме їх турбує. Коли батьки знають, в чому конкретно річ – друзі, однокласники, новий вчитель – можуть допомогти вирішити проблему.
4. Дозвольте дітям бути експертами. Діти можуть почуватись краще, коли ви питаєте їх щось на кшлалт: “А що це може бути?”, каже психолог Елеонор Макі. “Дозвольте їм генерувати рішення, – пояснює психолог. – Запитуйте їх, що може їм допомогти почуватись краще в інших страшних ситуаціях”. Батьки також можуть допомогти їм у цьому через рольові ігри. Або запропонувати стратегії, які вони можуть застосовувати у випадках, які змушують хвилюватися.
5. Створіть позитивні очікування. Поговоріть з дитиною про речі у школі, на які вона чекає з нетерпінням. Пригадайте минулий досвід, яким ваш учень насолоджувався. Добрими прикладами є друзі чи різні шкільні поїздки.
6. Говоріть з дитиною про її минулі тріумфи. Перед школою багато дітей нервуються і хвилюються. Тому нагадайте їм про їхні власні успіхи, які можуть допомогти подолати страх. Наприклад: “Пам’ятаєш, минулого року ти теж так хвилювався? Ти ж подолав це”. Переконайте дітей, що у них є все для того, щоб подолати виклики, адже їм вдалося перемогти свої страхи раніше.
7. Поговоріть з вчителем. Педагоги проводять багато часу, намагаючись зрозуміти кожну дитину. Можливо, ваша дитина боїться відповідати перед усім класом. Скажіть педагогу про це. Він може використати цю інформацію, щоб допомогти дитині: поділити клас на міні-групи для відповідей, або придумати щось інше. Батьки також можуть сказати дітям, що говорили з вчителем. Таким чином, посилаючи їм сигнал, що дорослі на їхньому боці.
8. Підготуйте дитину до рутини заздалегідь. Знайдіть і почистіть рюкзак, ланч-бокс, папки та інше приладдя. Залучіть дитину до процесу планування: що їй потрібно, що вона хоче, що може зробити самостійно. Це дає дитині відчуття контролю над ситуацією. Потрібно також налагодити розпорядок дня: вставати і лягати спати раніше. І не забувайте перед приготуваннями до сну вимикати усі гаджети.
9. Зробіть “пробну вилазку”. Щоб заспокоїти дитину, прогуляйтесь з нею декілька разів дорогою до школи. Особливо це стосується учнів, які перейшли в нову школу та першачків. Дозвольте дитині призвичаїтись до шкільного маршруту. Прогулюватись до школи потрібно не один раз. Один може викликати ще більшу тривожність. Хай ці прогулянки пройдуть під лозунгом: “Скажи “Привіт” школі знову”.
10. Підтримуйте у дитини соціальні зв’язки. Коли діти зав’язують соціальні зв’язки з іншими школярами, з якими вони навчатимуться, це допоможе їм на початку шкільного року. У багатьох дітей з’являється тривожність саме через друзів: “Хто буде у моєму класі? З ким я сидітиму разом за обідом? З ким ітиму/їхатиму разом до школи?”.
11. Не ігноруйте важливість одягу. Батьки можуть навіть не замислюватись, наскільки одяг є важливим у перші дні навчання. Особливо це може мати значення для школярів середнього та старшого віку.
12. Розслабляйтесь після школи. Дайте дітям перерву після школи. 5-10 хвилин достатньо. Їм це потрібно після активної метушні. Спробуйте розслабитись разом з ними. Декілька хвилин тиші або легкої розмови можуть бути помічними для всієї родини.
13. Наберіться терпіння: тривога зникає з часом. Не кожен може пристосуватись до нового середовища за один день. Будьте терплячими. Кожен день приносить нові виклики. Особливо це стосується старших школярів, які починають вивчати нові предмети, працюють з багатьма різними вчителями. Нормальний термін адаптації – тиждень-два.
14. Пам’ятайте: у батьків теж може бути тривожність. Батькам важливо усвідомити, що у школі працюють професіонали, які займаються з дітьми постійно. Пам’ятайте, що діти схильні переймати сигнали батьків, тому важливо переконатись у тому, що вам також комфортно.
15. Звертайте увагу на ненормальні сигнали. Є декілька ознак того, що вашій дитині потрібна додаткова допомога. Якщо ви бачите, що дитина пересилює себе, щоб іти до школи, або у неї підвищена тривожність вночі. Ще одна ознака: якщо дитина відмовляється виконувати речі, які зазвичай робить, або їй важко робити те, що раніше давалось легко. Можливо, річ у тому, що дитину цькують у школі. Або дитина дійсно настільки перевантажена, що їй потрібна допомога психолога.
E. Десять кроків, щоб стати кращими батьками
1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.
6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.
7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.
10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.
2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.
6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.
7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.
10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.
F. Звички, які підсилять ваш зв’язок з дитиною
Зв'язок батьків з дитиною – єдина причина, чому діти свідомо дотримуються наших правил. Дитина, яка відчуває міцний зв'язок з батьками, хоче співпрацювати з ними. Вчені нагадують: щоб стосунки були здоровими, що на кожну негативну взаємодію нам потрібно 5 позитивних. Багато часу ми проводимо з дітьми, скеровуємо їх, поправляємо, нагадуємо про щось, критикуємо, бурчимо, ниємо і навіть кричимо – тому важливо стежити за тим, щоб "формула" 5 взаємодій працювала.
1. Прагніть до 12 обіймів з дитиною щодня. Сімейний терапевт Вірджинія Сатір сказала: "Нам потрібно четверо обіймів щодня для виживання. Нам потрібно вісім обіймів щодня для підтримки, і 12 обіймів для росту". Найперша річ зранку – пригорнути дитину на кілька хвилин, а остання річ у дні – обійняти дитину перед сном. Обіймайте дитину, коли прощаєтесь з нею, коли зустрічаєтесь, і часто просто так. Покуйовдіть їй волосся, погладьте / поплескайте по спині, обійміть за плечі. Зустріньтеся з дитиною очима й усміхніться, це ще один вид дотику.
2. Грайтеся. Сміх і пустощі допомагають вам тримати зв'язок з дитиною, стимулюючи ендорфіни та окситоцин у вас обох. Зробіть сміх щоденною звичкою, це також дає дитині шанси "просміятися" свої тривоги за смуток, щоб вона не відчувала себе самотньо і була більш схильна відкритися. Гра допомагає дітям хотіти співпрацювати.
3. Коли ви взаємодієте з дитиною – відімкніть гаджети. Дитина запам’ятає на решту свого життя, що вона була такою важливою для своїх батьків, що вони вимикали свої телефони, щоб її послухати. Навіть вимкнення музики в машині – потужне запрошення до спілкування.
4. Спілкуйтесь перед і під час перехідних періодів. У дітей бувають складні часи, коли вони з одного періоду дитинства переходять в наступний. Якщо ви подивитесь в дитячі очі, назвете на ім’я, знайдете зв’язок, змусите дитину сміятись, то впевнитесь, що у неї є внутрішні ресурси скерувати себе через перехідний період.
5. Окремий час на кожну дитину. Робіть усе, що треба, щоб виділяти 15 хвилин на кожну дитину окремо, щодня. Робіть, що дитина хоче, або що хочете ви. У дні вибору дитини просто скеруйте свою любов у напрямок, який вона покаже. У "свої" дні спробуйте якісь активності. Пограти ігри чи зайнятись чимось іншим, щоб дитина сміялась.
6. Запросіть емоції. Дитині потрібно висловлювати свої емоції, або вони почнуть керувати її поведінкою. До того ж, це можливість допомогти дитині впоратись з різними ситуаціями, через які вона сумує. Завдяки цьому ви зблизитесь ще більше. Тож зберіть все своє співпереживання, не дозволяйте злості брати гору, і запросіть у вашу розмову емоції – сльози і страхи – вони завжди ховаються за злістю. Пам’ятайте, що ви та людина, якій дитина достатньо довіряє, щоб при вас поплакати. Визнайте почуття дитини і запропонуйте зрозуміти її біль. Зрештою, дитина відчує себе більш розслабленою і ближчою до вас. Так, це дуже важко. Регулювати власні емоції перед засмученою дитиною – одне з найважчих завдань батьків.
7. Слухайте, співпереживайте. Зв’язок починається зі слухання. Прикусіть свій язик, якщо треба, можете додавати лише: "Ого! Вау! Ясно.. Справді? Як це було? Розкажи трошки більше". Звичка дивитись на речі з перспективи дитини запевнить її, що ви поважаєте її і шукаєте найкращих для вас обох рішень. Це допоможе вам бачити причини поведінки дитини, яка в іншій ситуації могла б здатися вам божевільною. А також допоможе регулювати ваші власні емоції, в тому числі під час сварок.
8. Сповільніться та смакуйте моменти. Ви не лише женете дитину за її графіком. Тому можете провести кілька хвилин разом перед сном. Кожна взаємодія впродовж дня – це можливість зв’язку з дитиною. Сповільніться і розділіть цей момент з дитиною. Дозвольте їй понюхати ягоди перед тим, як помнути їх на пюре чи зробити пиріг. Коли допомагаєте дитині помити руки, покладіть свої руки під струмінь води разом з дитячими, і розділіть відчуття. Понюхайте її волосся, послухайте сміх. Подивіться в дитячі очі і зустріньте їхнє серце відкритим своїм.
9. Пригортання перед сном та спілкування. Лягайте з дитиною в ліжко трохи раніше, поясніть, що хочете провести з нею час, обіймаючись і спілкуючись у темряві. Ці моменти єднання запрошують дитину розповісти, що сталося у школі, як ви гаркнули на неї зранку, чи про переживання про завтрішню поїздку. Вам прямо зараз горить вирішувати якісь проблеми? Ні. Тоді просто послухайте. Запевніть дитину, що чуєте її хвилювання, що ви разом вирішите їх, завтра. Наступного дня так і зробіть, не порушуйте слова. Ви здивуєтесь, наскільки поглибляться ваші стосунки. І не позбувайтесь цієї звички, коли дитина виростає. Часто ніч – єдиний час, коли підлітки готові вам відкритися.
10. Коли ви з дитиною – пориньте "в неї" на 100%. Більшість з нас проживають життя ніби в напівприсутності в ньому. Але у вашої дитини – лише 900 тижнів дитинства перед тим, як вона покине дім. Вона може піти перед тим, як ви її пізнаєте. Спробуйте це на практиці. Коли взаємодієте з дитиною, віддайтесь цьому на 100%. Будьте прямо тут і прямо зараз для неї, відпустіть все інше на час спілкування. Ви не зможете так робити постійно, але можете перетворити на звичку робити так кілька разів на день. Згодом побачите, як час на таке спілкування з’являється все частіше. Ви побачите, що такі речі створюють моменти з дитиною, що розтоплюють серце.
1. Прагніть до 12 обіймів з дитиною щодня. Сімейний терапевт Вірджинія Сатір сказала: "Нам потрібно четверо обіймів щодня для виживання. Нам потрібно вісім обіймів щодня для підтримки, і 12 обіймів для росту". Найперша річ зранку – пригорнути дитину на кілька хвилин, а остання річ у дні – обійняти дитину перед сном. Обіймайте дитину, коли прощаєтесь з нею, коли зустрічаєтесь, і часто просто так. Покуйовдіть їй волосся, погладьте / поплескайте по спині, обійміть за плечі. Зустріньтеся з дитиною очима й усміхніться, це ще один вид дотику.
2. Грайтеся. Сміх і пустощі допомагають вам тримати зв'язок з дитиною, стимулюючи ендорфіни та окситоцин у вас обох. Зробіть сміх щоденною звичкою, це також дає дитині шанси "просміятися" свої тривоги за смуток, щоб вона не відчувала себе самотньо і була більш схильна відкритися. Гра допомагає дітям хотіти співпрацювати.
3. Коли ви взаємодієте з дитиною – відімкніть гаджети. Дитина запам’ятає на решту свого життя, що вона була такою важливою для своїх батьків, що вони вимикали свої телефони, щоб її послухати. Навіть вимкнення музики в машині – потужне запрошення до спілкування.
4. Спілкуйтесь перед і під час перехідних періодів. У дітей бувають складні часи, коли вони з одного періоду дитинства переходять в наступний. Якщо ви подивитесь в дитячі очі, назвете на ім’я, знайдете зв’язок, змусите дитину сміятись, то впевнитесь, що у неї є внутрішні ресурси скерувати себе через перехідний період.
5. Окремий час на кожну дитину. Робіть усе, що треба, щоб виділяти 15 хвилин на кожну дитину окремо, щодня. Робіть, що дитина хоче, або що хочете ви. У дні вибору дитини просто скеруйте свою любов у напрямок, який вона покаже. У "свої" дні спробуйте якісь активності. Пограти ігри чи зайнятись чимось іншим, щоб дитина сміялась.
6. Запросіть емоції. Дитині потрібно висловлювати свої емоції, або вони почнуть керувати її поведінкою. До того ж, це можливість допомогти дитині впоратись з різними ситуаціями, через які вона сумує. Завдяки цьому ви зблизитесь ще більше. Тож зберіть все своє співпереживання, не дозволяйте злості брати гору, і запросіть у вашу розмову емоції – сльози і страхи – вони завжди ховаються за злістю. Пам’ятайте, що ви та людина, якій дитина достатньо довіряє, щоб при вас поплакати. Визнайте почуття дитини і запропонуйте зрозуміти її біль. Зрештою, дитина відчує себе більш розслабленою і ближчою до вас. Так, це дуже важко. Регулювати власні емоції перед засмученою дитиною – одне з найважчих завдань батьків.
7. Слухайте, співпереживайте. Зв’язок починається зі слухання. Прикусіть свій язик, якщо треба, можете додавати лише: "Ого! Вау! Ясно.. Справді? Як це було? Розкажи трошки більше". Звичка дивитись на речі з перспективи дитини запевнить її, що ви поважаєте її і шукаєте найкращих для вас обох рішень. Це допоможе вам бачити причини поведінки дитини, яка в іншій ситуації могла б здатися вам божевільною. А також допоможе регулювати ваші власні емоції, в тому числі під час сварок.
8. Сповільніться та смакуйте моменти. Ви не лише женете дитину за її графіком. Тому можете провести кілька хвилин разом перед сном. Кожна взаємодія впродовж дня – це можливість зв’язку з дитиною. Сповільніться і розділіть цей момент з дитиною. Дозвольте їй понюхати ягоди перед тим, як помнути їх на пюре чи зробити пиріг. Коли допомагаєте дитині помити руки, покладіть свої руки під струмінь води разом з дитячими, і розділіть відчуття. Понюхайте її волосся, послухайте сміх. Подивіться в дитячі очі і зустріньте їхнє серце відкритим своїм.
9. Пригортання перед сном та спілкування. Лягайте з дитиною в ліжко трохи раніше, поясніть, що хочете провести з нею час, обіймаючись і спілкуючись у темряві. Ці моменти єднання запрошують дитину розповісти, що сталося у школі, як ви гаркнули на неї зранку, чи про переживання про завтрішню поїздку. Вам прямо зараз горить вирішувати якісь проблеми? Ні. Тоді просто послухайте. Запевніть дитину, що чуєте її хвилювання, що ви разом вирішите їх, завтра. Наступного дня так і зробіть, не порушуйте слова. Ви здивуєтесь, наскільки поглибляться ваші стосунки. І не позбувайтесь цієї звички, коли дитина виростає. Часто ніч – єдиний час, коли підлітки готові вам відкритися.
10. Коли ви з дитиною – пориньте "в неї" на 100%. Більшість з нас проживають життя ніби в напівприсутності в ньому. Але у вашої дитини – лише 900 тижнів дитинства перед тим, як вона покине дім. Вона може піти перед тим, як ви її пізнаєте. Спробуйте це на практиці. Коли взаємодієте з дитиною, віддайтесь цьому на 100%. Будьте прямо тут і прямо зараз для неї, відпустіть все інше на час спілкування. Ви не зможете так робити постійно, але можете перетворити на звичку робити так кілька разів на день. Згодом побачите, як час на таке спілкування з’являється все частіше. Ви побачите, що такі речі створюють моменти з дитиною, що розтоплюють серце.
G. Сім ознак того, що ви круті батьки
1. Ваша дитина показує різні емоції перед вами. Ми можемо не хотіти бачити стільки емоцій своїх малюків, але здатність дитини висловлювати гнів, сум чи страх перед вами є хорошим знаком, що їй емоційно безпечно поруч з вами. Коли діти ховають свої емоції від батьків, часто це ознака великої проблеми у стосунках дитини з мамою/татом. Не закривайтесь від дитини і не відволікайте її від її почуттів. Уважно слухайте і намагайтесь зрозуміти. Це каже дитині, що ви можете допомогти їй впоратися з почуттями і зрозуміти її точку зору.
2. Дитина приходить до вас, коли їй боляче або коли у неї проблема. Батьки роблять неймовірну роботу, коли дитина приходить до них зі своїми проблемами. Це означає, що ви створили безпечну базу для своєї дитини, куди вона може прийти, коли буде треба. Хороший спосіб заохотити дитину – відкрити обійми і вислухати їхні проблеми, навіть якщо це вам здається чимось мізерним.
3. Дитина може обговорити з вами свої почуття та думки і не боятися вашої реакції. Це позитивна ознака того, що у вас з дитиною відкриті, гнучкі та сприйнятливі стосунки. Деякі батьки мимоволі обмежують спілкування з дітьми через їхню поведінку. Наприклад, через надмірну реакцію на думки чи почуття дитини, які татові чи мамі не подобаються.
4. Ваша реакція не критична і не навішує ярликів. Хороші батьки не навішують на дитину ярликів на кшталт "поганий", "лінивий", "неслухняний" чи "жадібний". Якщо ваша дитина їсть шоколадний бісквіт перед тим, як його встигне скуштувати хто іще, чудовий тато чи мама фокусуються на її поведінці: "Ти з’їв усе і не поділився ні з ким. У нашому домі важливо, щоб ти ділився з братиком/сестричкою. Як гадаєш, ти міг би так робити для своєї родини?". Це звучить зовсім не так як: "Ти жадібна дитина. Іди до своєї кімнати".
5. Ви заохочуєте дитину розвивати свої інтереси та таланти. Коли ви заохочуєте дитину розвивати свої інтереси та таланти, це допомагає їй відчути, що таке майстерність та досягнення. Це може позитивно провести дитину через підліткові роки та перші роки дорослості. Такий підхід навчає наполегливості та допомагає захиститися від ризикованої поведінки. Це чудово – досягти успіху в тому, що любиш. Деякі батьки спрямовують дитячі інтереси, щоб заповнити свої нездійснені мрії. Коли ви змушуєте дитину досягати успіху у чомусь з власних причин, усе може піти намарно, навіть якщо виглядає, що вони все роблять гаразд. Діти можуть відчувати себе невдахами, відчувати тиск і контроль.
6. Ви створюєте кордони у поведінці, щоб убезпечити дитину. Чудові батьки скеровують поведінку дітей, встановлюючи кордони та обмеження. Діти, який не обмежують, часто закінчують з багатим списком проблем чи втрат. Кордони допомагають дітям відчувати, що їх люблять і цінують, навіть якщо вони інколи порушують правила. Ось деякі приклади корисних лімітів: лягати спати щодня у тій же годині, з повагою розмовляти з членами родини, і не дозволяти підлітку ходити на вечірки, де розпивають алкоголь.
7. Ви виправляєте свої помилки. Здатність виправляти розрив стосунків з дитиною – ознака чудової мами чи тата. Якщо ви накричали, надмірно на щось зреагували чи обізвали дитину, важливо відновити стосунки з малюком. Поговоріть з дитиною про те, що ви дуже хотіли б впоратися з ситуацією. Поясніть, що вам завадили сильні емоції, і ви не могли зреагувати так, як мали.
2. Дитина приходить до вас, коли їй боляче або коли у неї проблема. Батьки роблять неймовірну роботу, коли дитина приходить до них зі своїми проблемами. Це означає, що ви створили безпечну базу для своєї дитини, куди вона може прийти, коли буде треба. Хороший спосіб заохотити дитину – відкрити обійми і вислухати їхні проблеми, навіть якщо це вам здається чимось мізерним.
3. Дитина може обговорити з вами свої почуття та думки і не боятися вашої реакції. Це позитивна ознака того, що у вас з дитиною відкриті, гнучкі та сприйнятливі стосунки. Деякі батьки мимоволі обмежують спілкування з дітьми через їхню поведінку. Наприклад, через надмірну реакцію на думки чи почуття дитини, які татові чи мамі не подобаються.
4. Ваша реакція не критична і не навішує ярликів. Хороші батьки не навішують на дитину ярликів на кшталт "поганий", "лінивий", "неслухняний" чи "жадібний". Якщо ваша дитина їсть шоколадний бісквіт перед тим, як його встигне скуштувати хто іще, чудовий тато чи мама фокусуються на її поведінці: "Ти з’їв усе і не поділився ні з ким. У нашому домі важливо, щоб ти ділився з братиком/сестричкою. Як гадаєш, ти міг би так робити для своєї родини?". Це звучить зовсім не так як: "Ти жадібна дитина. Іди до своєї кімнати".
5. Ви заохочуєте дитину розвивати свої інтереси та таланти. Коли ви заохочуєте дитину розвивати свої інтереси та таланти, це допомагає їй відчути, що таке майстерність та досягнення. Це може позитивно провести дитину через підліткові роки та перші роки дорослості. Такий підхід навчає наполегливості та допомагає захиститися від ризикованої поведінки. Це чудово – досягти успіху в тому, що любиш. Деякі батьки спрямовують дитячі інтереси, щоб заповнити свої нездійснені мрії. Коли ви змушуєте дитину досягати успіху у чомусь з власних причин, усе може піти намарно, навіть якщо виглядає, що вони все роблять гаразд. Діти можуть відчувати себе невдахами, відчувати тиск і контроль.
6. Ви створюєте кордони у поведінці, щоб убезпечити дитину. Чудові батьки скеровують поведінку дітей, встановлюючи кордони та обмеження. Діти, який не обмежують, часто закінчують з багатим списком проблем чи втрат. Кордони допомагають дітям відчувати, що їх люблять і цінують, навіть якщо вони інколи порушують правила. Ось деякі приклади корисних лімітів: лягати спати щодня у тій же годині, з повагою розмовляти з членами родини, і не дозволяти підлітку ходити на вечірки, де розпивають алкоголь.
7. Ви виправляєте свої помилки. Здатність виправляти розрив стосунків з дитиною – ознака чудової мами чи тата. Якщо ви накричали, надмірно на щось зреагували чи обізвали дитину, важливо відновити стосунки з малюком. Поговоріть з дитиною про те, що ви дуже хотіли б впоратися з ситуацією. Поясніть, що вам завадили сильні емоції, і ви не могли зреагувати так, як мали.